...Жах! Хворію і толком навіть не знаю чим. Ну, тобто щось накшталт "ОРЗ валіт с ног, трудна мнє гаваріть", але якось воно дивно протікає. І аж дуже сильно притисло :-( 
Ще й  жорстоко була покинута вдома сама на весь вечір :-) Робота, розумію. Але так хочеться, щоб тобі носили гарачі чаї в ліжко :-) Еххх....
Блін, а я так чекала весну :-) Правда, сьогодні така погода була, що я навіть трішки пораділа своєму стану.
Зате лікар запевнила, що це не грип, а то я вже почала сумніватись у дієвості вакцинацій :-)
Ну все, поперла в по чай і в ліжко.
Не хворійте, угу? Це така противна штука...

Ніколи не думала, що так важко знайти нормальні чашки. Не знаю, чи то раніше було все-рівно яка чашка, аби не огидна і містка, чи просто задовольнялась найкращим з того, що пропонувалось в магазині... От сьогодні обійшла 6 магазинів, де ймовірно вони [чашки] можуть продаваться, і не знайшла того, чого хочу. Або того, що хоч більш-менш пристойне. Все або надто маленьке, або надто рожеве, або надто дитяче, або надто російськомовне, або надто дороге, або немає потрібної кількості. Та нехай вже й догоре, аби сподобалось. Ні-чо-го... І це ж не те, що я хочу "щось таке або таке". Звичайнісінькі чайні, місткістю десь 300 з чимось мл, не дуже дорогі і щоб 10 штук однакових було...
Немає :( А мені ж, можна сказати, припекло :(

Учора чомусь вирішила погратись в Супер Маріо. Колись, в дитинстві, ще на 32 бітній, здається, приставці за перший підхід проходила по 5 рівнів. Ну мінімум 3. Це коли невдалий день у школі був, або не було настрою, або ще щось.
А тут наполегливо граюсь (добре, що сьогодні роботи майже ніякої нема) і не можу перескочити через третє (!!!!) провалля. Ну оце не западло? :-)
Якщо хочете, можете потренуватись http://www.bibagames.com.ua/free_online/super_mario_bf.html  (за цим лінком найбільш схожий варіант на ту гру, в яку років 15 тому гралась) і потім мене присоромити :-) Прийму все з гідністю. Може навіть не зашаріюсь :-)
Успіхів, мої любі ;-)

Рік на роботі почався з поганих новин :-(
Надіюсь, що цим все погане і скінчиться.

Почуваюсь Дідом Морозом, Снігуронькою і рештою їх помічників :-)
Вже 3 дні займаюсь відправкою бандеролей-подарунків нашим передплатникам/цям. Голова йде обертом %-)
Зате, якщо що, то зможу себе спробувати в УкрПошті.
Хоча... Дууууже надіюсь, що до цього не дійде :-)

Ніякого інею, морозцю, червоних щічок і радості :-( Ходити на 9:00 на роботу - це справжнє зло!!! Навіть при тому, що я живу під роботою, можна сказати. Зранку навіть чаю нормально не стигаєш попити. Встигаєш тільки нормально набурчатись :-) І це ж тільки другий день життя в такому режимі. Що ж буде далі? :-) Чи далі звикнеться і буде нормально? :-)
Хм-хм...
Зате у нас не відключили гарячу воду, світло і т.д. :-)

Скоро Новий Рік.
До цього часу остаточно не визначились як будем його святкувати. Але разом - це головне :-)
Сьогодні відчула, що настрій починає трішки перетворюватись на святково-передноворічний. Можливо це навіялось тим, що зранку вся травичка була покрита інієм (давно не ходила пішки зранку), легенький морозець - червоні щічки, посмішка на обличчі. А можливо тому, що батьки привезли пару кілограм смачнючих мандаринів :-)
А ще, вперше за 2 роки після університету, наближення Нового Року не аж так сильно асоціюється з сесією :-) Тому не лякає :-)
І взагалі все прекрасно!!! Адже поряд прекрасний принц :-) Тому погано не може бути в приципі.
І ніяка криза мене не зажене в депресію :-)
Чого і ВАМ бажаю ;-)

Хочу 300000 юесде. Де б взять?..

Купа привітань, подарунків, гарних слів. І найприємніше, що найдорожча людина поряд. І не втомлюється приємно дивувати і робити сюрпризи.Ти - найкращий, спасибі тобі!!! :-*
П.С. Сьогодні день, ніби не такий депресивний, як попередні ДН :-) Це вже щось ;-)

І чому я не вмію забить на роботу і сказать "Я іду у відпуску... Знову".?..
Втомилась працювать. Чи втомилась працювать за інших?
Еххх...

Прищик на носику є, а коханого поряд нема :-((((((((((

Пісня про КЕКС виявилась піснею про екс.  Але від того менше подобатись не стала. Хоча трішки розчарування все ж є :-) 


П.С. Що ж воно за машина-білочка така???!!

На вихідні їздили в Одесу. Точніше, збиралась я тільки на вихідні, а вдалось, на щастя, вирваться трішки на довше.
Основні моменти, які винесла з поїздки :)
- одесити, по-моєму, стали спокійніше реагувать на українську мову;
- відпочинок на півдні подорожчав ще дужче, при тому, що сервіс упав так же сильно (наприклад, на якомусь із диво-пляжів в Аркадії почали складувАти шезлонги прямо навколо нас. І їх так тягали, що ми просто не витримали і пішли відтіля. При тому, що пляж не такий вже й дешевий);
- доволі важко знайти таку дорогу за місто, щоб привела на безлюдний пляж. Навіть маючи мапу міста, ми покружляли 4 години автівкою і ні з чим повернулись у ту ж таки Аркадію. Зате, провели час лише удвох :) І знайшли непоганий ресторанчик, де готують смачнючі жаб"ячі лапки. Нажаль, не запам"ятала назву, бо радила б усім друзям;
- одеське вино на розлив знайти доволі важко. Самі одесити, по-моєму, взагалі не знають, що у них в місті таке продається :-) Сама для себе на замітку зараз занотую, що ми знайшли його на розі вулиць Генуезької і ще якоїсь на літеру "Ч", навпроти площі 10 квітня. Раптом наступного разу знов забудем :) 
- млинці в Аеропортівському стали менш смачні, ніж були раніше. Скажу чесно, сама їх раніше не їла, але людині, яка це стверджувала, вірю безапеляційно і повністю; 
- одесити якось незрозуміло і тупо переходять вулиці. Вони геть не користуються пішоходними переходами. Він (перехід) може бути за 5 метрів, але вони вперто йтимуть по проїжджій частині навпростець. І якщо про дивну манеру обгонів нас попередили заздалегідь, то до цього ми були не готові і це дуже дратувало. Мене - так точно. А ще там взагалі невиховані якісь водії.
- найголовніше - купатись уночі - це круто! Купатись уночі голяка - це ще краще. Купатись уночі голяка з коханою людиною - це неймовірно прекрасно. :)
- цілуватись під водою не виходить - те, що показують у фільмах - то все вигадки. Або ж у них до ніг прив"язані камінці, які їх утримують під водою; 
- із Одеси до Києва можна доїхати долетіти за 3 години. І це ще навіть із зупинкою на каву, заправку і миття лобового скла від різнобарвних мушок.
Загалом у мене враження від поїздки дуже навіть позитивне. Бо я звертала увагу на те, не де я, а з ким я. 
Але ми все ж вирішили, що нам буде набагато приємніше не у величезному великому місті, а у невеличкому поселенні, де буде мало народу, і де буде багато місць, щоб усамітнитись.
 

Наступає темнота, холодна й не барвиста
Наступає темнота, як падає осіннє листя
Наступає темнота, холодна й не пророча
Наступає темнота, й заливає собою очі...
Очі дивляться у світ, який став вже іншим
Очі дивляться у світ, в якому нема лишніх
Очі дивляться у світ, та тебе там не помічають
Очі дивляться у світ, який нічого вже не означає...
Виривається душа, на волю дихати
Виривається душа, перестати боятись й мислити
Виривається душа, і тіло вже не стримає
Виривається душа, шукати тебе - я не затримую...
Бо без тебе не видно зорі вночі,
Бо без тебе не видно сонця удень,
Бо без тебе давно вже забуті пісні -
Не згадуються вже...
(c)